Садок вишневый коло хати. Тарас Шевченко

Ой у полі, ой і гаї річенька тече.
Степ цвіте, мак розцвітає,
Душу сум сече!
                Тарас Григорович Шевченко.

Поклала мати коло хати.
                Тарас Григорович Шевченко.
   

Любі мої діти милі,
Вечір тихій час!
Від суми і від  могили,
Зачарую вас!

Ви як соколи втомились,
Спокій у гнізді.
На день дома опинились
З ранку вже в сідлі!

Буде мати  коло  хати
Ніченьку не спать!
Буде рідних синів дбати -
В військо проводжать!

Вірш Кобзаря.

Садок вишневый коло хати.
                Тарас ШЕВЧЕНКО

В казематі


VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]



На фото вверху.

Шевченко Тарас Григрорьевич.
Автопортрет,1849-1850

Тарас Григо;рович Шевче;нко (відомий також як Кобзар, (9 березня 1814 — 10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.