Садок вишневий! Шевченко. И буде варт на свити...

І буде варт на світі жить
Як матимеш кого любить
                Тарас Григорович Шевченко.

Будеш кохати,  пісні співати
Зорю  стрічати з любов’ю
Лиш треба у житті чекати
Та не губить здоров’я
                Василь Талбаханов.

Любов мати, діло святе,
Ти казак люби!
Клала мати коло хати
Вольнії  чуби!

Як поклала хлопців спати,
Заспівала так!
Колискову, наче кати
За дверми  стоять.

Ох ви діти мої любі,
Мої діточки,
Спіть, піснями заголублю,
В кутках павучки!
          
Спить! Співає соловейка,
Спить ставок в гаю
Ти стежина, як  алійка,
Світло як в раю!

Поміж зірок Місяць сяє,
Мряка,  облака!
Сини  сплять, морока тає,
Гладить їх рука!

Любі мої хлопці, сини,
Як я вас люблю!
Ви мої рідні дитини,
Тихо так пою!
               Василь Талбаханов.

Вірш Кобзаря.

Садок вишневый коло хати.
                Тарас ШЕВЧЕНКО

В казематі


VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]



На фото вверху:
Шевченко
Автопортрет в черном головном уборе, 1849-50 гг.
               


Тарас Григорович Шевче;нко (відомий також як Кобзар, (9 березня 1814 — 10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.