Для чого?
по той світ духовності
мрії про краще.
Я сиджу до банальності п’яний Тобою.
Загубити б ключі від таланту
і глухо волати про те,
що не варто.
Та чи є той гарант, що неначе гранатами
за вечірніми ґратами
серце зриває
Дзвінками
Думками
Вінками
Віками
У ка;мінь.
Амінь!
Ні! Я не хочу у відповідь дальності.
Відповідальності крайностей.
Серед зграй невдоволених
створених Богом
виникає одвічне питання:
Для чого?
Роман Дука 2009г.
Свидетельство о публикации №111030700633