Достиглий соковитий плід
Моєї ранньої уяви
Лягає на самотність літ –
І б’ють фонтаном серця барви.
На непрочитаних стежках
Приємно вЕсну відчувати,
Бо смак зостався на губах,
Немов смачна цукрова вата.
Забудь печалі сірих днів.
Вони не варті навіть грОша.
У день, коли цей світ зустрів,
Ти знав, що все на світі можеш.
Дозволь забути і піти.
Не вибачай. Не згадуй краще.
Дай просто бути, і мости
Розведені – не зводь. Нізащо!
Бо так роками у серцях
Неполений бур’ян вирує…
Приємно бачити "невдах",
Що ці стандарти вщент руйнують.
***
© Copyright: Роман Дука, 2011
Свидетельство о публикации №111030700587
Свидетельство о публикации №111030700587
Рецензии