…Сонце вечірнє, мов рана на небі,
Світло криваве ллє в моря смарагди.
Хвилі, мов коні, гонитвою спінені,
Спини блищать їх вологими кахлями.
Чайки чаклують - у вітрі потужному
Час зупиняють, не рухають крилами.
День помирає. І серцю щось тужно,
І, мов щеня воно, згублене, квилить.
Місяць зірки забиває у дошку
Чорного всесвіту, пилом укритого.
Може він – кат? Щоби жертві дошкулити,
Тіло її обертає на сито?
Чорними пальцями гори в молитві
Витягли тіні, бажаючи милості.
Дзвони, із тиші вечірньої вилиті,
Мовчки виконують арію з «Тоски»…
2011
Пи.Си. Майже верлібр, рими асоціативні, зі зміною наголосів у рядках.
Незрозумiло тужний вечiр
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111030600727
Свидетельство о публикации №111030600727
Рецензии
Темної фарби... не забагато?!
Автора... я хотів запитати.
В мОря смарагди хотів все зануритись...
Спину і ноги з руками подряпавши.
В небо дививсь і щось підраховував...
Звів ось баланс із зірок... що розгублені,
Та... навіть тих, що кудись розлетілися.
"Дуже цікаво",- в душі щось проклацало.
Як кастан'єти, а може і пальцями.
Вітер пронісся, керуючи дзвонами,
Тіні з кутків... на світ виганяючи,
Хвилями дивними... щось проголошував.
Привіт! на всякий випадок...Повторив
Мастер Степанов 11.03.2011 15:13 • Заявить о нарушении
Автора... я хотів запитати.
В мОря смарагди хотів все зануритись...
Спину і ноги з руками подряпавши.
В небо дививсь і щось підраховував...
Звів ось баланс із зірок... що розгублені,
Та... навіть тих, що кудись розлетілися.
"Дуже цікаво",- в душі щось проклацало.
Як кастан'єти, а може і пальцями.
Вітер пронісся, керуючи дзвонами,
Тіні з кутків... на світ виганяючи,
Хвилями дивними... щось проголошував.
Привіт! на всякий випадок...Повторив
Мастер Степанов 11.03.2011 15:13 • Заявить о нарушении