Письмо перевод с украинского

ЛИСТ (Ліна Костенко)

На одному з малих полустанків я чекаю поїзда
зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не
знайшли цікаві. Протяг має в’їдливий присмак паровозного
сизого диму, і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима.
Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний
постійний шум…
Я поклала папір на коліно, я стревожені
вірші пишу. Наче прозу пишу - без розбивки на рядків
розмаїті пласти, щоб здавалось на перший
погляд, що пишу я звичайні листи.
Власне, це недалеко від правди.
Інша форма — той самий зміст. Адресовані
людям вірші — найщирший у світі ліст.

ПИСЬМО (перевод П.Голубкова)

На одном из глухих полустанков жду я поезда
спозаранку. Притаилась в углу на лавке, чтоб меня не
нашли зеваки. Ветер гонит едкие сумраки паровозного
сизого дыма, и стоят неумытые сумерки за дверями давно разбитыми.
Где-то лязги и скрежентанние, привокзальный
привычный шум…
Положу на колени тетради я, я встревоженный
стих пишу. Будто прозу пишу – без деленья на столбцов
живопиных пласты, чтоб казалось на взгляд
на первый, что пишу я письма листы.
Что так близко от правды будет.
Форма разная – суть одна. Если стих
адресован людям – в мире искренней нет письма.