Мыкола Зеров. Близнецы

(Апрель)

Люблю я и теперь просвеченные зори
Апрельских вечеров, и веток черных сеть,
Вишневых  крон и яблонь смутный цвет,
И в лужах разнозвездные узоры.

Как разливается прохлады море!
Там птичий клин еще летит на свет,
А сумрак гуще, голубой просвет
Уже дрожит в сверкающем уборе.

Молочный жгут обнял небесный мир,
И чаши видно золотой пунктир,
И Близнецы стоят, просвечены закатом.

Вокруг истома, влага, холодок,
И видят неба темноглазые палаты
Подъем травы и в почках соков ток.

12.11.1930


Близнята

(Квітень)

Люблю я й досі присмерки прозорі
Квітневих вечорів, і чорну сіть
Вишневих, яблуневих верховіть,
І по калюжах різнотонні зорі.

Як повійнуло свіжістю надворі!.
Десь ключ птахів небачених летить,
А сутінь гусне, і дзвінка блакить
Вже мерехтить у іскрявім уборі.

Молочний пас обняв небесну шир,
І чаші видко золотий пунктир,
І в світлі заходу стоять Близнята.

В повітрі вогкість, холодок і млость,
І бачить неба темноока шата,
Як сходить ряст і набрякає брость.

12.11.1930