Мыкола Зеров. В Донбассе

Двенадцать дней, двенадцать синих чаш
Над серыми и ржавыми ярами —
Мы пили их короткими глотками,
Ведь знали мы, что месяц будет наш.

Издалека, где море и Сиваш,
Ветра к нам терпкими врывались снами,
И к западу клонились дни над нами,
И степь манила нас из сада, и чердак.

Вверх пробирались мы сквозь тёрен,
Глаз не сводя с огнистых зерен,
Рассыпанных в кристальной синеве.

День догорал полоскою янтарной,
А нам навстречу в темном далеке
Горели две звезды на солеварне.

4.05.1933.

В Донбасі

Дванадцять днів, дванадцять синіх чаш
Над сірими і ржавими ярами —
Ми їх пили маленькими ковтками,
Бо знали ми: півмісяць буде наш.

З далеких гін, де море і Сиваш,
Вітри міцними набігали снами,
Схилявся день до західної брами
І вабив степ із саду і піддаш.

І вгору брались ми крізь глід і терен,
Не зводячи очей з огнистих зерен,
Просипаних на кристалічну синь.

В крайнебі гасли просмуги янтарні,
А проти нас крізь млу і далечінь
Займалось дві зорі на солеварні.

4.05.1933.