Із-за сову двері відчиняю
Голуба свого я знов чекаю.
Чи діждусь його сама не знаю,
Але строчку в зошиті залишу,
Що б мене забути він неміг.
Хай іде дорогою життя,
Хай летить у небо синє біль,
Хай залишуться осколки лиш печалі,
Але руку теплу не забути,
Не забути подих теплий той,
Що зі мною в памяті живе
Так йому у зошиті я тихо напишу
І піду,коли не прийде він.
Iз-за сову дверi вiдчиняю
© Copyright: Вика Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №111030409959
Свидетельство о публикации №111030409959
Рецензии
