* * * (Ліна Костенко)
І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.
Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
— Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.
Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров’я всесвіту!
*** (перевод П.Голубкова)
И скажет мир:
- Ты во мне крошка где-то.
Светлая боль в столь тяжком урагане.
Твоя любовь - на грани бреда
и вера - у наивности на грани.
Что можешь ты, наивное дитя,
Свершить для человечества прогресса?
- Да, свою жизнь могу лишь бросить я
В пасть той истории кровавой пресса.
Хоть знаю я: пресытится она.
Напьется же когда-то непременно!
Захочет выпить уж не крови, а вина
За человечество, за счастье во вселенной!
И скажет мир... перевод с украинского
© Copyright: Петр Голубков, 2011
Свидетельство о публикации №111030406804
Свидетельство о публикации №111030406804
Рецензии