Смеется байда... перевод с украинского

* * * (Ліна Костенко)

Пливли ми ввечері лиманом.
Моторчик чахкав спроквола.
Десь там за морем, за туманом
Уже Туреччина була.
Співали пісню ми про Байду
І про турецького царя,
Як Байда стрілами глобально
Царя у голову ціля.
А хтось виводив тонко-тонко,
Гули замріяні баси.
В туман, лиман, у річку Конку
Впадали наші голоси.
І так нам вільно, так повільно,
Таке роздолля степове! —
Що так ніхто і не помітив,
Що човен далі не пливе!
Чи, мо, наскочили на камінь?
Чи, мо, бензину вже не є?
Підводне царство з павуками
Нам зрушить з місця не дає.
А ми ж про це не мали й гадки.
Сміється Байда з далини:
— Що, доспівалися, нащадки?
Зіпхніться перше з мілини.

*** (перевод П.Голубкова)

Под вечер плыли мы лиманом.
Моторчик кашлял, даль текла.
Где-то за морем, за туманом
Чужая Турция была.
И пели песню мы про Байду
И как турецкий царь напал,
Как Байда стрелами глобально
В голову царскую попал.
Кто выводил ту песню тонко,
Кто,  с чувством, поддавал басА.
В туман, в лиман и в речку Конку
Ныряли наши голоса.
Нам было медленно, привольно,
Степной простор к себе зовет! –
Мы не заметили невольно,
Что лодка дальше не плывет!
То ль наскочили мы на камень,
То ли бензин приветы шлёт?
Морское царство с пауками
Тронуться с места не дает.
А мы ж в таких делах «потемки».
Смеется Байда наш в веках:
- Ну что, допелись, а, потомки?
Снимитесь с мели попервах.