Спогади

СПОГАДИ

Як в дитинстві мені близькі співанки співали
Про Україну, про людство мені сповідали.
„Тече річка-невеличка з вишневого саду.
Кличе козак дівчиноньку собі на пораду!"

Гай шумить, шумить осінній, літо проводжає
І відчувши його гомін так серденько крає!
„Що пройде любе літечко, настануть холода.
Осиплеться з нас листячко та й понесе вода"

А як хлопці та дівчата файно парувались.
І любились, і кохались, таємно стрічались.
„Як би мені не тиночки та не перетинки
Ходив би я до дівчини та що вечоринки!"

Як полковник Дорошенко вів свою громаду.
А невдаха Сагайдачний плентався позаду.
„Попереду Дорошенко. Попереду Дорошенко.
Веде своє військо, військо Запорізьке хорошенько!"

А на стінці виспівала та тарілка чорна,
Як сварилася Одарка - жіночка моторна:
„Гей Одарка, годі буде! Перестань-но вже кричать!"-
-„Ні, не хочу, чують люди і не буду я мовчать!"

Як хороше, як боляче співати ті пісні
Здається, що злітаєш ти немов би уві сні!
Лиш пісня заспівається і музика загра
Так голос рідний чується і серце завмира!


13.04.2005г.