я завжди хотіла ідеальне тіло,
без жодних надривів,без аплікацій
на ньому свіжим воском...
Руки від того,що серце хворіло
пітніли
і поміж земних прострацій
я часто ходила боса.
носила надто вузькі,кострубаті речі,
підбори для того,щоб бути стрункою...
денний раціон складався з води і гречки,
а треба було всього лиш бути собою,
щоб відчувати себе безпечно.
тоді солодке,більш ніж наркотик,
мучило шлунок і мозолило очі.
я нюхала хліб
не на смак,а на дотик.
карала себе,мов вбивця,за злочин.
я завжди хотіла ідеальне тіло,
мов одержима,торкалась кісток...
коли обвисала разом із душею шкіра
коли я нудотно мліла,роблячи крок...
Хтось навчив не здаватись без бою,
вік богеми,зовсім не вік...всього навсього мить.
найсмачніше-відчувати себе худою.
найрізкіше-відчувати себе живою,коли
в грудях ще й досі щемить любов ю.
коли просто болить.
найсмачнiше-вiдчувати себе худою
© Copyright: Леона Вишневська, 2011
Свидетельство о публикации №111030207183
Свидетельство о публикации №111030207183
Рецензии