В мене на очах довгi чорнi повii

...покажи мені,де болить...і я там тебе поцілую.
Час безрозмірний,з тобою він-мить.Я ціную
до щему кожне побачення,кожен раз,коли
ти мене обіймаєш.
Дощами теплими плакали алегоричні значення.
я писала про тебе,ти ж знаєш...

дурна.
Ще досі боюсь в гостях померти,
але помираю по-маяковськи.Повільно.В трьох частинах.
рольові ігри,в яких я пригнічена жертва.Мені забивають цвяхи у спину.
я завжди обиратиму тих,через кого можна повіситись.
Монолог незакінчений,голос стих.Через це я не сплю,а ви усі біситесь.
Якось,коли  стану довершеною і залишати сліди перестану,
Титри йтимуть за двадцять хвилин до завершення всіх
уривків з роману,мильних опер  чорно-білих екранів.
Розповідаєш мені проблему.Ми п ємо.Немає проблеми.
І ,мабуть,таки земля дійсно кругла,якщо ти приходиш туди,
де не буде нічого.Даремно.
Лиш тільки валізи...а в них  складені,як зношені речі,спогади.
Сядеш,візьмеш цигарку собі,а другу-запропонуєш Богові.
І робитимеш плани,складамеш здогади...
В мене на очах довгі чорні повії,
вони знають про тебе надто багато.
Вичавлюй  усе на що здатен,що можеш і вмієш!
Переповнений сенсом почуттєвий кратер.
Скоро нас накриють,мов сплячих,лавою
і мені не лячно-ти лежатимеш поряд...
Магнітні,як бурі, серця не здатні розплавитись.
Нехай "я і ти"- наче горло,хворі...
Тихо.Як риби мовчать,так люди говорять.