Мыкола Зеров. 28 августа 1914

Из-за полога белых туч-шелков,
Луна смотрела на стерню и поле;
Низами мгла свои стелила полы,
Светился церкви вырезной картон.

Степь ширилась без меры и препон,
Над нею неба склеп был бел и строен,
Звон раздавался где-то, Гуляйполе
Спускалось в дол, окутанное в сон.

Я думал: «Степь! Здесь, за твоим порогом,
Чем день откликнется моим тревогам?
Угрюмость, горечь, мрак и пустота?

Иль будет день, и сотни бликов ярких
Пройдутся синей радостью ставка
На желтом дне глубокой этой балки?»

1.03.1933.

28 СЕРПНЯ 1914

З білявих хмар, із шовкових запон
Дивився місяць на стерню і поле;
Низами мла стелила довгі поли
І сяяв церкви вирізний картон.

Степ розповзавсь без міри й перепон,
Над ним склеплялось небо білочоле,
Мотались дзвоники, і Гуляйполе
У діл спускалось, оповите в сон.

Я думав: "Степе! За твоїм порогом
Що на добридень ’ддасть моїм тривогам?
Понура пустка? Темнота гірка?

Чи буде день, і світла бистрі скалки
Заграють синім усміхом ставка
На жовтім дні западистої балки?"
1.03.1933.