юбилей

                Віктор ВОЙТЮК            Виктор  ВОЙТЮК               
                ЮВІЛЕЙ                ЮБИЛЕЙ            
                Вiршi                Стихи               

Автор Войтюк Виктор Семёнович (род. 07.06.1950)-непрофесиональный литератор. Он всю жизнь работает в народном хозяйстве - водитель автоколоны, техник, инженер - строитель, механик холодильного оборудования. Поэтому его стихи передают то что чувствуют все,  кто работает на благо нашей Родины.В стихотворный сборник входит небольшое количество стихов уже не молодого поета.  Почти все они автобиографические, а биографии всех людей в чёмто похожи, поэтому эти стихи могут заинтересовать всех, кто их прочитает.Читателю будет интересно прочитать стихи как украинским, так и русским языком, потому что часть из них написана одним языком, а потом переведена на другой.      
Войтюк Віктор Семенович      
Редакція авторська.
Підп. до друку 07.06.01. Формат 60x84 1/16. Напір офсетний №1. Гарнітура Таймс .
Умови, друк. арк. 1,12. Обл.-вид. арк. 0,93. Наклад 100 прим. Зам. № 80. Ціна договірна.
ТОВ Видавництво "Нора-прінт".
Св.№ 23712720 від 29.02.96.
Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК № 80.
01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4, корп. А. Тел. (044) 264-8540.
Е-таіІ: пога@Ш,сот.иа
Друк. ТОВ Видавництво "Нора-прінт".
Нора-прінт Київ 2001
ББК5*84
65 Вои
           Войтюк Віктор
65 Вои Ювілей. Вірші. - К.: Нора-прінт, 2001. - 24 с.
I8ВN 966-7837-06-8
Автор Войтюк Віктор Семенович (нар. 07.06.50)-нспрофесійний літератор. Він все життя працює в народному господарстві - водій автоколони, технік, інженер-будівельник, механік холодильного обладнання. Тому його вірші передають почуття всіх, хто працює на благо нашої         Батьківщини.
До віршованого збірника входить невелика кількість віршів вже немолодого поета. Майже всі вони автобіографічні, а біографії у всіх людей де в чому схожі, тому ці вірші можуть зацікавити всіх, хто їх прочитає.
Читачеві буде цікаво прочитати вірші як українською, так і російською мовами, бо частина з них написана однією мовою, а потім перекладена на іншу.



 ЗМІСТ          -                СОДЕРЖАНИЕ               
               
               
               
               
Мрія                Мечта               
День народження                День рождения
               
Розлука                Разлука
               
Приміський потяг                Пригородный поезд

Метро                Метро


Народження сина                Рождение сына

Різне                Разное
Осінь                Осень
Сім'я                Семья
Громадянин України             Гражданин Украины
 
966-7837-06-8
© Войтюк Віктор, 2001


М Е Ч Т А

Стремится в даль как стая журавлей
Моя мечта, моя печаль и радость,
Вся грусть лишь в том, что нет любви
А счастье где-то - где-то вперди.

И мысленно рисую я картину
Вот мы вдвоём в моей руке твоя,
Как хорошо, как весело нам вместе
Душа поёт, что счастливо живём.

Как счастлив я и радость бёт фонтаном
Так это всё для нас, для нас с тобой двоих.
Ручьи спадают с  верху вниз
И мы вдвоём гуляем возле них.

Мы будем весело играть под струями воды
Чтоб больше радости впитать
С волшебных ручейков, что словно радуга
Спадают в душу к нам вот с этих грёз…


Но сон прошёл и я опять один
Хоть жизнь кругом водоворотом крутит.
Где встретится прийдётся нам не знаю,
Но верю в то что сон мой состоится.
         
Весна 1966 год   Житомир.








МРІЯ
Лети у простір, як лелека в вирій,
Моя ти мрія, радість і журба.                Журба за тим, що ще нема кохання,
А радість в тім, що все це ще прийде.

У сні я бачу ось який малюнок:
Що ми удвох, в моїй руці твоя...                Так добре й весело нам бути разом,
Душа співа, що в злагоді живем.


Як щаслив я і радість б'є фонтаном,
Що все для нас, для нас лише обох.                Ці ручаї летять з гори до долу
I ми гуляєм знизу біля них.

Щоб більше радості пізнать
З чарівних тих струмків,                Які веселкою спадають нам,
Ось з цих моїх баревних мрій.

Та сон минув І знову я один,
Хоч навкруги мене життя вирує.                Не знаю я, де зустіч нам воно готує
Та вірю в те, що має це здійснитись.
Весна 1966 рік.   Житомир.

СЕМЬЯ               
За окном морозы, белый снег лежит,
Но не будет в сердце холода на миг.
Ведь оно согрето пламенем любви,
Помнит её ласку, красоту её.

Светлый лучик солнца в серых-серых днях -
Ты в труде помощник ежедневных дел.
Чем бы занимался, что бы делал я -
Вы всегда со мною в мыслях и делах.

Два сыночка милых, рядом с ними ты.
Ты - моя супруга, солнышко во мгле.
            Поезд мчит по рельсам - еду, еду к вам.
      Снова будем вместе по лесу гулять.
Февраль 1992 год.
СІМ'Я
За вікном морози, білий сніг лежить,
Та немає в сердці холоду й на мить.
 Бо воно зігріто полум'ям кохання,
Памятає ласку й красоту його.

Світлий промінь сонця в сірих, сірих днях
Помічник мій в праці повсякдених справ.
Чим би не займався, що б я не робив -
Ви зі мною поряд в думках і ділах.

Два маленьких сина - разом з ними ти.
 Ти - моя дружина, сонечко у млі.
Потяг мчить по рейках, їду я до вас.
 Знову будем разом в лісі ми гулять.
Лютий 1992 рік.

                ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Я сьогодні не встав з позаранку.
Як завжди мій годинник дзвенить.         Шість годин, це не пізно - не рано
Так завжди на роботу встаєм.

         Я радію, що все навкруги      
 Перекинулось в стрічку баревну                Що веселкою після дощу         
Все на краще довкола змінилось.

Колір в краплях відіб'ється,
          Як сапфір на листях.       І тоді забути зможу
Всі річні образи.

Та можливо когось я образив,
        Ти приходь, я готов вибачатись,
    І без спору про те, хто був прав,
Помиритись ми можем з тобою.
Літо 1968рік.
               
               
                ДЕНЬ  РОЖДЕНИЯ
Я сегодня не встал очень рано,
 Как обычно будильник звенит.
 Шесть утра, ведь не позно - не рано,
Так всегда на работу встаем.

Я весел, для меня зтот мир
Превратился в цветную полоску.
Словно радуга после дождя
Изменяет вокруг всю природу.

Отбиваются в каплях цвета,
 И сапфиры лежат на берёзах.
 В зтот день я готов все простить,
Все обиды, что за год случились.

Ну, а если кого я обидел,
Приходи, я готов извиниться.
 И без спора о том, кто был прав,
 Мы  ведь можем с тобой помириться.
Лето 1968 год.

.



ОСІНЬ
В Україні - осінь, Листя опадає.
 Жовтий колір землю Швидко покриває.

Вже останній місяць Осені надходить,
 І холодний дощик Нам журбу приносить.

Та ще буде сонце На осінім небі,
Ще тепло зігріє Землю та оселі.

І зрадіють люди, Що тепліше стало.
З думкою про сонце, Щоб довше сіяло.
Осінь 1998 рік.

ОСЕНЬ

В Украине - осень  Листопад начался 
Желтым цветом землю  Он покроет быстро.
Уж последний месяц    Осени приходит.
И холодный дождик     Грусть нам навевает.
Но ведь будет солнце На осеннем небе,
И теплом согреет Землю и дома.
Радуются люди,
Что теплее стало.
Думая про солнце,
Чтоб дольше сияло.
Осень 2000 г.
РОЗЛУКА
Проминуло літо,
Осінь вже прийшла.
Перший день зимовий
Завітав вчора.

О, ці дні розлуки
Позабуть ніяк.
Гаряче кохана
Рідна ти моя.
Дуже, дуже рано
Провела мене.
Потяг відправлявся
 І в очах сльоза.

Не горюй кохана,
 Коротка зима.
Дні розлуки довгі
То екзамен нам.

Витримай і краще
 Розквітне любов.
 Вір, весна наступить
Дома буду я.
Осінь 2000 рік.
РАЗЛУКА
Пролетело лето,
Осень уж пришла.
Первый день морозный
 К нам пришёл вчера.

Эти дни разлуки
Не забыть вовек,
 Горячо любимый
Родной мой человек.

Помниш, ранним утром
Провела меня.
 Поезд отправлялся
 И в глазах слеза.

Не горюй любимая -Коротка зима.
Дни разлуки долгие -Испытание нам.
Выдержим, и ярче
Расцветет любовь.
Верь, весна наступит,
Я вернусь домой.
Осень 2000 год.

РАЗНОЕ
Твои уста, как лепесток 
 Прекрасной розы в утреннем саду.
Их целовать готов бессчетно раз, 
Моя любовь, мой аленький цветок.

И я готов все сделать для того,
Чтоб чувства наши крепли ежедневно.
Пускай судьба разлучит нас на время,
Проверку эту выдержит любовь.
Лето 1985 год.
Не для оценки я пишу стихи -                И похвала, и брань меня не тронут,                Что на душе, хочу чтоб понял ты,                О чем мечтаю, что меня тревожит.
Осень 1983 год.
От души вас поздравляю
С нашим первенцем златым.
Пусть растет большой. здоровый,
Как хороший колос в поле.

Среди гор, среди дубрав
Прорастает всем на радость.
 Хлеб даря большим и малым,
Кормит всех людей Земли.
Весна 1980год.


РІЗНЕ
Троянди чарівні у нашому садку
Твої вуста, як їхні пелюстки,
 Їх  цілувать я можу без кінця
 Моя кохана, квітка чарівна.

І я готов зробити все для того,
 Щоб наші почуття міцніли день від дня.
Якщо на час розлука нагодиться,
Кохання зможе витримать її.
Осінь 2000 року.
Не для оцінки пишу я вірші -                І похвала, і брань мене не тронуть,                Що на душі, хочу щоб зрозумів,                Про що я мрію, що мене тривожить.
2000-12-23.
Не для оценки я пишу стихи,
И похвала и брань меня не трону,
Что на душе хочу чтоб понял ты
О чём мечтаю, что меня тревожит.

Від душі вас я вітаю З нашим первснцом златим.
Хай росте міцний, здоровий, Як хороший колос в полі.

Серед гір, серед дубрав Проростає всім на радість,
Хліб даря малим й великим, На землі годує всіх.
2000-12-23.




ПРИМІСЬКИЙ ПОТЯГ
Я тебе при розлуці цілую,                Ти при зустрічі пестиш мене.                Значить наше кохання не згасло,                І блищить, наче вранці роса.

їхав потяг тихо,                Швидкість так мала.                Приміський був потяг,                А в нім ти і я.

Ми були чужими,
Був далекий шлях.                Три години сплили,                Як дарунок нам.

Почали розмову                Просто ні про що.                Потім особисте -                Хто і як живе.

Ось і пункт останій Розлучає нас.
Та тепер ми знаєм, Як друг-друга звать.
І доволі швидко Зустріч настає.
Дні летіли швидко, Зустріч вже прийшла.

Ти ще краще стала, і в очах весна,
 Хоч навкруг бушує лютая зима.



ПРИГОРОДНЬІЙ ПОЕЗД
Я тебя при разлуке целую, Ты при встрече целуешь меня.                Значит наша любовь не угасла, И сверкает как утром росса.

Ехал поезд тихо,     Медленый был ход.                Пригородный поезд,  А в нём мы с тобой.

Были мы чужими, Ехать далеко.                Три часа минули, Встречи нам даря.

Наши разговоры Просто ни о чем,                А потом о личном, Как с людьми живем.

Вот и пункт конечный -Расставаться нам,                Но теперь мы знаем, Как друг-друга звать.

И довольно скоро Встретимся опять.                Быстро дни летели, Встреча подошла.
Ты не изменилась, но в глазах весна.                Хоть вокруг бушует лютая зима.

РОЖДЕНИЕ СЫНА
Тучки низко стелятся, Дождик моросит.                Ты моя любимая Нам сына подари.
Муки твои вечные -Их не с чем сравнить.                Только ты услышишь Первозданный крик.
И поймёшь, что мамой Стала в этот миг.                Нежностью й лаской Озаришся вся.
Пусть дорогой светлой   Идет он по Земле.                И за все спасибо     Милая тебе!
Лето 1986год.          













НАРОДЖЕННЯ СИНА
Пасмурно на вулиці, Дощик кап-кап-кап.
 Ти моя кохана Сина нам даруй.
Муки твої вічні -їх зрівнять ні з чим.
 Ти лише почуєш Першозданий глас.
Зрозумієш мила -Ти вже не одна.
Ніжністю та ласкою Озоришся вся.
Хай дорогою світлою Йде він по Землі.
I за все я дякую Милая тобі.
Липень  1986 рік.



                МЕТРО
Хоч ми далеко друг від друга,
Та чую сердця твого стук.
І те, що ти пообіцяла,
При зустрічі мені вернеш.




Ми сиділи в метро,
Тобі треба вже йти,
Та мені ти тоді говорила:
"Мій хороший, іще зачекай,

Ось проїде потяг,
А за ним вже мій."
Та твій від'їжджав, і ми знову
Дивились друг-другу в обличчя.
Зима 1985 рік               

МЕТРО               

Хотя мы вдали друг от друга, Но сердце моё с тобой.                И то, что ты мне обещала, Я верю, при встрече вернёшь.

Ты помнишь, в метро мы сидели, Тебе было нужно идти,                Но ты мне тогда говорила: “Мой милый ещё погоди.
Проедет сейчас зтот поезд, За ним подойдет уже мой. “                Но твой уезжал и мы снова Смотрели друг - другу в лицо.
Зима 1985 год.


                ВЕСНА
Ось почався квітень,
 Краплі задзвеніли.
Ми зустрілись знову
І гуляєм в лісі.

 Біля дому у вас
Хтось так ніжно сказав:
"Я тебе так кохаю,
Що забути не зможу."

 Очі дивляться в очі,
І обман неможливий.
Потім був поцілунок
 Дуже ніжний та щирий.
Весна 1985               


 ВЕСНА

Вот начался апрель, Зазвенела капель. Мы встречаемся вновь И гуляєм в лесу.
Возле дома у вас. Кто-то нежно сказал: “Я тебя так люблю, Позабыть не смогу.
“ И глаза лишь в глаза, Обмануть их нельзя, А потом Поцелуй - Очень нежный красивый.
Весна 1985 год.


ГРАЖДАНИН  УКРАИНЫ
Восемнадцать часов и восьмое - октябрь.                В это время мечта совершилась.                Каждый житель на всей Украине,                Гражданином он стал навсегда.
Нет значения, кто ты,                Пусть нация будет любая,                Но коль живешь на Украине,
Ты Украинец как мы все.
Так будем вместе навека,                Чтоб дети наши мирно жили,                Чтоб расцветала Украина                Не зная в будущем беды.   
                Октябрь 1991 год.
          


ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ
                Вісімнадцять годин, восьме жовтня,               
                Накінець наша мрія збулась.
                Кожний з нас, хто живе в Україні,               
                Громадянином став назавжди. 

                Немає значення, хто ти,               
                Якої б нації не був, 
                Якщо живеш на Україні -
                Ти Українець, як ми всі.

                То будем разом навіки,               
                Щоб діти в злагоді жили,   
                Щоб  Україна розквітала,
                І горя в майбутті не знала!
Жовтень 1991 рік.
          Я  вд'ячний Вам,  що прочитали,      

благодарю,чтопрочитали               
Якщо цікаве щось знайшли.                Коль  интересное  нашли.
Нехай це буде  Вам на згадку                Пусть  будет  Вам  воспоминанием
 Про дні  щасливі  на  Землі.               
                Щастливых  дней  тут  на  Земле.
2001р.                Віктор  Войтюк.                08.06.04.                Виктор   Войтюк.                Шукаю  видавця.                Ищу  издателя.