Останн й потяг

Якби ти був там,
То схотів б повернутись.
Але наразі ти поряд,
Не шукай шляхів вгору.
Помирай лише швидко,
Не тягни мотузки;
Не вбивай тих, що поряд,
Не встромляй їм голки.
Хто тобі волю дав
Рішати чи жить?
Хіба ти цабе,
Щоб зважувать мить?
Чи стояв на межі,
Десь між небом і морем,
Розмовляючи тихо, слуха межі
З кимось, що Богом здався тобі?
Нехай усе руйнують люди,
Але ж будують теж вони!
Розпластані надії всюди,
Розкидані на купи ми.
Десь за новим коловоротом
Підстерігає новий жах;
Чи знов захочеш поворотом
Ти розвернутись на свій шлях?..
Ти вибери собі останній потяг,
Купуй залежаний квиток,
Сідай, закривай очі. Протяг
Дасть знати про останній стоп.
Цілий вагон напівпустує,
Сидиш у ньому ти один.
Навіщо хтось тобі в дорозі,
Якщо ти вирушив на гин.
Лишень не думай, що там краще.
Немає світла, тихі дні.
Ти сумуватимеш за світом,
Коли сидітимеш на дні.
Одне "на жаль", бо як згадають,
Захочеш серце вирвати з себе,
Бо до нестями покохаєш
Ті дні, що бігли повз тебе.
Ти помирай, та швидко,
Ніколи не чекай на знак.
Не дочекаєшся, не треба
Мене й себе мучить отак.
Але як гинути прийдеться,
Подзвониш і зустрінемось тоді.
Бо я навряд чи виживу без тебе,
Рятуючи підступніші тіні.
Не будемо шукать
Легкого шляху вгору,
Нехай ми вирушимо вниз,
Але, допоки ніч настане
Ми визволимо нашу
Яру віру. В новий світанок
На заході гір.