В кутку гітара пилом припадала.
Давно вже пальці не торкались струн,
Весна під снігом березня дрімала,
І з неба сірого просочувався сум.
Був ранок. Так би все й лишилось
У скутому чеканні на весну.
Та раптом ніби все ожило —
Це промінь сонця вдарив у струну!
І почалося, сколихнулось, зазвучало…
Весна з дахів струмочками неслась,
Грайливо так підстрибуючи тротуаром,
І проти сонця краплями сріблясь.
Змінилось, зрушило, заграло.
Я чув гітару, ту що у кутку
Ще вчора пилом тихо припадала,
Сьогодні ж струн акорд стрічав весну.
Так было сегодня утром
© Copyright: Никон Мазайцев, 2011
Свидетельство о публикации №111030105046
Свидетельство о публикации №111030105046
Рецензии