Старий рукопись
Рукопись читаю...
Дуже старий та пожовтілий він!..
Писав його не якийсь будь-хто.
Тож літери мої,
вже й забув я про нього
-- він надхнутий мені був
в минулі й любимі години мої!..
Не папірус дає йому силу
й дієвність, пергамент старого
буття... Сила в тім,
що він сам, листочок маленький,
отримує в нутрі своїм
хвилини мойого життя!
Досконалість я маю сьогодні:
Майбутьнє моє, це минуле буття!
А сучасність, лише стежку встилає
щоб до нього спокійно я йшов...
Щоб я не дивився дебільше під ноги
та від сонцевих промінь
не відіймав моїх рук та очей!
Старий та пожовтілий рукопись.
Я його читаю... -- Роздумую...
Писав його не якийсь будь-хто.
В нім бачу хвилини мойого буття.
Не папірус дає йому силу
а мій спомин про те що мунулось
-- що маркувало кордони мого життя!
Старий рукопись
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111030104377
Свидетельство о публикации №111030104377
Рецензии