О, біль моя і слабість
Мене не полиша,
І падає сльоза,
І терпка та рука
Нагадує про тебе,
І струмок бє мене
Холодною своєю прохолодой.
Забути би лишень вчорашню ругань нашу
І бути би з тобою
В прохладній кімнаті разом
Да не в лікарні милий,
А в спільній то квартирі,
І говорити тільки про літо золоте,
І про барвінок милий за нашим то вікном,
І в зимку на санчатах катати би дітей,
І бігати по полю весняною порою,
І зустрічати милий тебе б мені з роботи
Так мабуть нам судьба
Другеє дарувала,
А що то дарувала самі того не знаєм.
О, бiль моя i слабiсть
© Copyright: Вика Максименко, 2011
Свидетельство о публикации №111030110838
Свидетельство о публикации №111030110838
Рецензии
