БЕСІДА З ЗОРЕЮ
Все є, нічого вже не треба…
Я багатіший від усіх панів,
Хіба, лишень, –
Малий шматочок неба.
Я б із зорею тихо гомонів.
Я розказав би про свої печалі,
Про вдачу, про багатство без гроша.
Вона б мені –
Про богоносні далі
Та ще про те, як гоїться душа.
Та ще про ріки,
Про травневі ріки,
Розкаже де цілуються лини.
І що за півень вабить: « Ку-ку-рі-ку!»
Та старість як звика до сивини.
Я розказав би їй про наші села.
Які дівчата,
Парубки – вогонь!
І протікала б бесіда весела,
А в селах йшло побачення долонь.
Рука в руці ( соромляться дівчата )
Тікає ніч.
Лови її лови…
Порозбігались зорі мов курчата,
А зірка та не лине з голови.
19.07.2010р.
Бес да з зорею
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111022806171
Свидетельство о публикации №111022806171
Рецензии
