Було колись
Кували підкови для коней.
Кінські копита
давали ковалеві
чи немало способу
жити вигідно й розумно...
Якось жити якісно
споміж спроміжних людей!
Працювати день за днем
та й виховувати дітей!
А гончарі
домашнього вжитку
кирамику виробляли...
А дівчата -- їхні діти,
замісто ліпити глека --
чарівні пісні співали.
Танцювали "басданс",
а хлопці, коней розпрягали
й гопака в повітря запускали!
Аж повітря треться
як музикант грає.
А бандура аж трясеться,
як чуприна козака гнеться
та дівчина веселіє...
І гончар сміється --
Йогож посуд,
навіть від удару копита,
ніяк не розібється!..
Так бувало в старині далекій.
Коваль кував підкови.
Гончар -- в вогні, посуд виробляв.
Дівчата танцювали
та хлопці гопакували...
А бандуристи -- старі сліпці
та кобзарі, на кобзі грали!
Такий був світ.
Такі люди бували!
Було колись
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111022805855
Свидетельство о публикации №111022805855
Рецензии