Астральный вскрик перевод с украинского

АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК (Ліна Костенко)

Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам'ятався в зоряній пустелі.
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.
Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.
Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.
Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.
Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про -
Про те, як вітер гілочку колише.
Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?
Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету...
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!

АСТРАЛЬНЫЙ ВСКРИК (перевод П.Голубкова)

Здравствуйте, люди! На снегу убит,
Опомнился лишь в звездной я пустыне.
И всё, что на земле народ наш чтит,
Осыпалось, словно труха, отныне.

Там, на земле, что пало, что цвело,
Было зеленым, розовым, иль синим.
А ветры одолжили мне крыло,
Я вижу землю за века отныне.

Я жить так утомился без души.
И не на чем мне записать здесь строфы.
А все арапы-предки, дервиши
Кричат во мне, согреться б хоть немного.

Я сам не знаю, сколько здесь тоорчу.
Я не хочу ни вечности, ни славы.
В бессмертье холодно. Я в Петербург хочу.
Одеться в тело и хлеьнуть какао.

Там, на столе, лежит мое перо.
Оно лежит, оно давно не пишет.
Хочу стихи им написать я про –
Про то, как ветер веточку колышет.

Хочу подняться утром, на заре.
Женщин любить, письма ждать из Одессы.
Хочу свободы! Той, где нет царей!
Я жить хочу! Жить там, где нет Дантесов!

Я сто поэм наметил написать,
А я смотрю в то дуло пистолета…
В бессмерье холодно. И здесь стал замерзать.
О.Боже мой! Куда ж бежать поэту?!.