Кобзарю перевод с украинского

Кобзарю (Ліна Костенко)
 
Знаєш, нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.
Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.
Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

КОБЗАРЮ (перевод П.Голубкова)

Знаешь, весьма нелегкая эпоха
Это двадцатый безудержный век.
Тьма завихрений. А тиши – лишь крохи.
Утратил счет уж войнам человек.

К нормам былым почтение утратив,
Тревожный поиск вновь возводит он в закон,
Когда стоит история на старте
Перед рывком в межзвездный стадион.

Грудью она на финише порвет
Чумацкий Шлях, как ленту золотую,
И, невесома, в бездну ту нырнет,
А кто там ждет планету голубую?

И эхом позывные полетят
Сквозь дальние Вселенские пустоты.
А как же мы, творцы тех серенад,
Что здесь, земные славили красОты?

Не канет ли земная та краса
В пространствах, что подвластны только Богу?
Тарас гранитный смотрит на нас строго:
- Так закаляйте Ваши голоса!

Не пустословьем пышным, власти лестным,
Не стоном, что несбыточны мечты,
Не перепевом, сидя в теплом месте,
Запевом на неведомом пути.

И помните, что на земной планете,
С тех пор, как сотворил планету Бог,
Ни разу не было эпохи для поэтов,
Зато поэты были для эпох!