Холодний смуток знову в дім забрів,
Тремтливо руки опустивши до
подолу
Згадала сумно: - Він ось тут сидів,
Ще вчора, в хаті, біля столу.
Ще вчора все було: і посмішка крізь
вуса,
І дим кільцем повзучий по стіні –
Тепер самотня. Знову крає душу
Дерев’яна люлька на вікні.
Прокурену, ще теплу й сиротливу
Взяла до рук з надією чекання:
- А може він прийде, поправить вуса
сиві
Крізь щем і біль від фронтової рани.
Та враз той скрип не змащених
дверей
У серце вдарив спогадом війни:
...Малий онука, будьонівку натягши
до очей,
Влетів до хати, дідові надівши
ордени.
Вдова
© Copyright: Виталий Поплавский, 2011
Свидетельство о публикации №111022706784
Свидетельство о публикации №111022706784
Рецензии