Рильке, Райнер Мария

1 Wie hab ich das gef;hlt, was Abschied hei;t.
2 Wie wei; ichs noch: ein dunkles unverwundnes
3 grausames Etwas, das ein Sch;nverbundnes
4 noch einmal zeigt und hinh;lt und zerrei;t.

5 Wie war ich ohne Wehr, dem zuzuschauen,
6 das, da es mich, mich rufend, gehen lie;,
7 zur;ckblieb, so als w;rens alle Frauen
8 und dennoch klein und wei; und nichts als dies:

9 Ein Winken, schon nicht mehr auf mich bezogen,
10 ein leise Weiterwinkendes - , schon kaum
11 erkl;rbar mehr: vielleicht ein Pflaumenbaum,
12 von dem ein Kuckuck hastig abgeflogen.

Як я відчув, що зветься розставанням.
Як я ще пам’ятаю: це темне та нестерпне,
жорстоке щось - прекрасного єднання
знов з’явиться на мить, затримається й смеркне.

Як я без опору, на це усе дивився,
мені, мені жаданому, дозволено піти,
лишився сам, неначебто усі жінки,
в крихітну біль, не більше, обернулися 

якесь запрошення, і те вже не для мене,
і знову, десь тихо в далині і ледве лине
не розібрати, ні: хоча можливо
то лише зозуля злітає над деревом сливи


Как я ощутил, что такое разлука
Как еще я узнал: это темная мука
жестокое что-то, с красотой воедино, опять 
возникло, секунда и пора улетать

Как я без защиты, на это смотрел
Званный  я был, покинутый нынче
Я сам остаюсь, а всех женщин обличье –
Образ, который быстро сотлел

Оклик, уже предназначен не мне
Еще один тихий – тяжело разобрать:
Крылья кукушки слышны во тьме
Вот и дереву этому в одиночку стоять