Дитинство. Рудка...

                А.Г.Наумовець
Дитинство. Рудка – сонце ллється в вікна,
Вечірній оксамит мережать зорі,
Волошки сині у пшеничнім морі,
І мамин дотик – доброта і світло.

Зв’язків полярність, дрейфи, переходи,
Тонкі шари, двовимірні кристали –
Нанонауку так розпочинали.
Це потім вже – звання і нагороди.

Чехословаччина – розкрилення і захват.
Від вражень нових – радість і утома.
Це потім вже – і північ, й схід, і захід...
Цікаво скрізь, та  найрідніше – вдома.

І свідок юності – верба – схиляє віття.
Не погамовує натхнень високоліття...
 
2005


Рецензии