Лисиця - правозахисниця

 Лисиця - правозахисниця.

У  лісі,  на  галявині,  Вовка  судили 
за  те,  що  зїв  Ягня,             
яке  у  літню  спеку               
з  струмочка,  воду  пило.               
Суддею був  старий  Віслюк,               
статті  усі  він  знав  й  закони,               
отож  для  справедливого  суддівства,          
не  буде  більше  перепони.               
На  лаві  для  підсудних,               
сидів,  зіщулившись,  Вовчисько,               
усі,  хто  бачив  його  зблизька,               
казали - сльози  лив...               
А  адвокатом  у  Вовка,               
була  давнішня  подруга – Лисиця,   
така  цікава  молодиця.               
Всі  кажуть  вчилася  вона,       
з  суддівства  всі закони  знає               
І  ось  розпочався  суд,               
опитані  усі  свідки:               
Як,  де,  з  яких  обставин,               
Вовк  учинив  оту  розправу.               
Багато  свідків  виступало               
і  кровожерлому  Вовку
характеристику  давали:
Жорстокість  вбивства,  самосуд,
і  свідки  всі  просили  суд,
Вовка  позбавити  свободи,
а  то  накоїть  він  ще  шкоди.
Віслюк  все  слухав,  та  кивав,
Лисиці  слова  не  давав.
Та  ось  він  слово  дав  Лисиці.
Вона,  примруживши  очіці,
тихенько,  слізно,  почала:
О,  добрі  звірі,  любі  друзі,
і  я  за  те,  щоб  по  заслузі
отримав – злодій.
Але  ж,  ми  звірі,  усі  гуманні,
навіщо  нам  ще  смерть  одна?
Та  Вовк,  по  правді,  і  не  винний,
Ягнятко  і  не  думало  тікати,
а  від  холодної  води,
воно  і  нежить  могло  б  мати.
То ж  Вовк,  Ягнятка  врятував  від  муки,
і  ось  зважаючи  на  це,  я  пропоную:
Вовка  нам  треба  взяти  на  поруки.
Віслюк  вдоволений  кивав,
а  зал  здивований,  мовчав,
і  після  не  тривалої  перерви,
він  вирок  суду  прочитав:
За  те,  що  Вовк  Ягнятка  врятував  від  муки,
його – Вовчиська,  взяти  на  поруки.
С  тих  пір  усі  знають,  що  Лисиця
найкраща  в  лісі   правозахисниця.
               
                Грибков  Микола.