Чекання
Як плине тихо час, повільно сиплеться пісок, малює вісімку. Я в котре заглядаю в скриньку.
В новітнім світі повелося шукати в ній листів, шифрованих бінарним кодом «Так і Ні»
Сьогодні «ні». Нема твоїх листів. Я скучив, мила. Не за трояндами та виноградом.
За запахом твого волосся. За журкотінням голосу. Він тихий і такий розумний.
Жінки, що мудрістю багаті, ти знаєш, то - моя слабина…
Як плине тихо час, повільно плине. Не можу зрозуміти чому так цього року…
Що сталося, о, Хроносе всесильний? Чому так довго-довго до зустрічей із друзями,
коханими, ріднею, навіть коли вони на відстані близькій,
в сусідньому будинку чи кімнаті?
Чекатиму як сливи зацвітуть та вишні… Хрущі… то неодмінний атрибут…
джемелі, метелики, бабки… та вина, обов’язково, із кульбаби…
Свидетельство о публикации №111022503949
Плодовито у вас тут з Інґвацьом - втішений.
Започаткував на прозі.ру свою сторінку прози.
Розмістив преший свій англомовно-прозовий твір там.
http://www.proza.ru/avtor/vsesvit
Буде час - ю ар олвейз велкам.
ЛЮ
Юрий Лазирко 02.03.2011 21:45 Заявить о нарушении