* * *
Склади моє обличчя з безлічі світлин
У пам’яті своїй, щоб міг я завжди бути
Вже не один. І в прірву далечінь
Лиш поглядом скажи: Ти не забутий...
Створи мене із тисяч кольорів
І відтвори у собі мою душу,
Щоб увійшов у тебе і зомлів
Мій плинний тремт. Я більше не порушу
Терпкий той стогін. Ти лише прийми
Ці промені, що з неба надсилаю
Твоєму серцю. А мені пошли
Ледь чутним подихом: Кохаю...Пам’ятаю...
Павло Гай-Нижник
21 лютого 2011 р.
Склади моe обличчя з безлiчi свiтлин
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2011
Свидетельство о публикации №111022406109
Свидетельство о публикации №111022406109
Рецензии
