Заболела моя тёща на укр. языке

         Захворіла  моя  теща.

Захворіла  моя  теща,  дихати  не  може,
з  ранку  викликав  “швидку,”  хай  їй  допоможе.
З  жінкой  ходим  біля  мами:  “Потерпи,  рідненька,
лікарі  приїдуть  швидко,  одужаєш,  ненька!”
“Швидка”  прийшла  аж  надвечір,  дякувати  Бога,
з  неї  бачу  вийшли  двоє  й  прийшли  до  порога.
Молодий,  пихатий,  лікар  стоїть – позіхає,
а  сестричка  дві  валізи  з  ліками  тримає.
“Ми  за  викликом  до  вас!”-  Й  заходять  до  хати.
Ну,  гадаю,  зараз  будуть хвору  оглядати.
Коли  чуєм  від  лікаря:  “Нам  це  б  кави,  чаю,
потім  ми  оглянем  хвору,  я  вам  обіцяю!”
Після  кави  й  пиріжечків  підійшли  до  тещі,
тиск  заміряли  спочатку,  прослухали  дещо.
І  сказав,  поважно  лікар,  дивлячись  на  хвору:
“Вона  з  Богом  розмовляє,  турбувать  негоже,
і  ніхто  в  такому  стані  їй  не  допоможе!”
Лікарів  ми  з  жінкой  просим,  слізно  їх  благаєм:
“Дайте  мамі  хоч  пігулку,  що  допомогає!”
Тільки  ті,  із  здивуванням:  “Але  це  навіщо?
Їй  ніщо  не  допоможе,  може  бути  й  гірше!”
І  пішли  вони  у  двох  хутко  до  машини,
бо  їх  більше  не  хвилює,  що  людина  гине.
А  вони  ж  усі  давали  клятву  Гіппократа,
присягались  всіх  людей  гідно  лікувати.