Кіно
і скільки б їх небуло
вчора сьогодні завтра,
в голові лише ти
у думках лише ти була...
а всі решта то лише барви
щоб розбавити час що без тебе,
той час що ми втрачаєм нажаль..
розумію тепер - все що треба
лише відволіктись на мить,
забути ту самотності печаль..
ти дзвониш, пишеш, памятаєш
краще б забула все давно..
ти не сліпа здається,
ти ж все знаєш
тоді чому ж не знаючи межі
ти все ж продовжуєш кіно
і знову я весь в сподіваннях
не сплю ночами, не з тобою...
а ти, знов звониш, знов востаннє
і я, продумуючи сцену,
знов засинаю із любов'ю..
ти ж розумієш - незпроста
я пишу, пишу, знов пишу...
ти попросила - перестав,
прошу одне, лиш без надій
на те, що перестав дарма...
22.02.2011 Львів
кiно
© Copyright: Бутенко Андрей, 2011
Свидетельство о публикации №111022301247
Свидетельство о публикации №111022301247
Рецензии