Розчулена дівчина плакала тихо.
Нащо спіткало її теє лихо?
Серце болить.Гноїться жахливо.
В ту її рану вдарю щосили.
НадвОрі весна,а в неї все сніжне,
Смуток займає лице її ніжне.
Попіл душі її вітер розвіє,
Мати від плачу одраз посивіє.
Доленько,рідненька,чом не жалієш?
Вона ж ще дівчинонька,ти розумієш?
Щоб злая туга її відпустила,
В ту її рану вдарю щосили.
Розчулена дiвчина..
© Copyright: Настя Крадецкая, 2011
Свидетельство о публикации №111022209907
Свидетельство о публикации №111022209907
Рецензии