РОЗЛУКА
Сирі дрова сичать як гадюка,
Але їх пожирає вогонь у печі.
А мене пожирає розлука,
Щоб не бачив ні хто,
Плачу я у ночі.
У вісні обійму,
Обійму до безтями
І цілую, цілую родимі вуста.
Моє серце з грудей
Вириває кігтями
Ця розлука пуста,
Ця розлука пуста.
Винен хто?
Ти чи я, чи ми винні обоє,
Хай би що там було,
Все стерплю, повернись!
В голові, наче лозунг:
« Обоє – рябоє».
Так говорять тепер,
Так казали й колись.
Та мені те що кажуть,
Що брешуть – байдуже.
Я в обличчя сміюсь
Тій пустій самоті.
Бо без тебе й душа,
Мов калюжа.
А в калюжі і зорі не ті…
4.03.2010р.
Розлука
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111022208708
Свидетельство о публикации №111022208708
Рецензии