Морська драма

Історія летить у далечінь,               
І з неба пада в морську синь,               
Про парубка з якихсь чужих країв,               
Що жив ще до народження Дідів.               

Від долі він ніколи не тікав.               
Та переваг всіх я б не рахувала,               
Але все спокою на кораблі шукав,               
Бо все чогось в душі не вистачало...               

Хоч був він зовсім не простого роду,               
Та хлопець працьовитий і простий.               
Мав наречену, а вона - чудову вроду,               
Та все чогось шукав в воді морській.

Прислужився якось на судні торговому,               
Що з хвилями несло сукно в чужі краї.               
Радів морю й небесам – всьому просторому,               
Бо то одні для нього справжнії скарби.               

Дівчина його була завжди з ним поряд               
(Як пасажирку узяли на корабель),               
Тоді як серед трохи штормового моря               
Привидівся піратський корабель...               

Не розповідатиму про бій нерівний,               
І як усіх закрили у льоху,               
Та як незрозуміло чим омріяний               
Наш хлопець зайняв сторону лиху.               

Однак не довго тішився свободою,               
Й на тому боці його смерть знайшла.               
Він надто захопивсь морською вродою -               
Душа його у пекло відійшла.               

І без розбору: втрата чи здобуток.               
Історію б цю дівчина розповіла,               
І вклала в неї всю любов і смуток...               
Та каменем за ним на дно пішла.