Твої вуста мені потрібні як повітря.
Очі твої потрібні як життя.
Твій голос... він для мене мов молитва,
У всьому, всюди він оберіга.
Я тут, у цьому місті, наче відьма...
моє чаклунство то любов моя.
І не підтримує мене навіть рідня,
Вона лише розпалює багаття.
А відчуття немов би мене скоро
Просто візьмуть і спалять на вогні...
Як відьму, ще й накажуть строго:
"Відмовся чи згори у полум'ї!.."
Вони кричатимуть...
Кидатимуть каміння.
А я мовчатиму...
Ісонечка проміння
Освітить личко - ця остання мить
В житті моему сповнена любовью.
***
© Copyright: Маринич Виктория, 2011
Свидетельство о публикации №111022102673
Свидетельство о публикации №111022102673
Рецензии