Любовный речитатив Сид Валерий перевод на укр

Любовный  речитатив
Сид  Валерий

http://www.stihi.ru/2010/12/31/2705

Непристало  не  стоит  и  не  подобает  писать  о  любви  в  глуповатых  телячьих  восторженных  красках
Когда  трижды  успел  залечить  воспаление  лёгких  от  частых  прерывистых  вдохов
Когда  трижды  по  три  заикалась  от  ёканья  пара  сердец  в  ежечасных  вечерних  неистовых  встрясках
Когда  скученность  скуки  за  гранью  на  всём  метраже  безмятежных  семейных  порогов
Когда  капают  каверзно  памяти  капли  за  каплями  в  каждую  малую  клеточку  мозга
И  талдычат  долдонят  бубнят  и  гнусавят  -  забыть  заставляют  скорее  апрелей  свирельные  трели
А  взамен  заморозить  грозятся  зелёное  звонкое  знойное  в  зрелом  занудном  промозглом
И  кудахчут  и  каркают  и  напоминают  сминая  защиты  барьеры  что  мы  посмурнели  что  мы  присмирели  что  мы  постарели
Да  вдобавок  двойник  издевательски  в  зеркале  дёргаясь  дёргает  клочья  нажитых  пижонских  серебряных  проволок
И  уже  не  тревожат  из  прошлого  все  неудачи  просчёты  утраты  фиаско  потери
Вперемежку  с  шарами  багряных  деревьев  седых  одуванчиков  круглых  лугов  и  колодцев  и  божьих  наивных  коровок
И  уже  намозолили  нос  и  набили  оскому  на  зреньи    -  очков  розоватые  стёкла  и  даже  почти  запотели...
И  в  такой-то  опале  мусолить  любовных  восторгов  остывшие  миги?!..  увольте!..


(ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ)

Не  пристало  не  варто  й  не  личить    про  кохання    писати  в  дурнуватих  телячих  захоплених  фарбах 
Коли  тричі    вже  встиг  лікувати    легені    надірвані    від  частих  переривчастих  вдихів 
Коли  тричі  по  три  заїкалась  від  екання  пара  сердець  в  щогодинних  вечірніх  шалених  здриганнях
Коли  ж  бо  й  нудьга  протекла    поза  межі  границь  за    периметр    усіх    безтурботних  сімейних  порогів 
Коли  капають  каверзні    пам'яті  краплі  за  краплями  в  кожну  найменшу  клітинку  мозку
І  товкмачать  торочать  бубонять  і  гугнявлять  -  забути  пришвидшено  змушують    милозвучні  квітневі  трелі 
І    заморозить  натомість  грозяться    зелене  дзвінке  спекотне  в  зрілім    зануднім    нежиті    тоскнім
І  кудкудакають  і  каркають  і  нагадують  руйнуючи  захисту  браму   що  ми  спохмурніли  і  що   принишкли  що  ми  постаріли 
Та  до  того  ж  двійник  знущально  у  дзеркалі  сіпає  смикає  клапті  нажитих  піжонських  посріблених    линв
І  вже  не  турбують  з  минулого  всі    невдачі  прорахунки  болючі    фіаско  і    втрати  зотлілі   
Упереміж    багряних    кулястих  дерев  сивих  кульбаб  круглих  лугів  і  колодязів  і  божих  корівок  наївних 
І  вже  намуляли    ніс  і  набили  оскому  на  зір  –  окулярів    скельця  рожеві    і  майже    тепер    запітніли  ... 
І  мусолити  зопалу    любовних  захоплень  застуджені    миті?!  ..  Даруйте..!


Рецензии