То не зорі палають в ночі,
Це надія бренить,
Двері серця свого відчини,
Збережи кожну мить.
Видихаючи темний вечір, як жаль,
Тепле слово скажи,
То на плечі спадає минулого шаль,
Шлях Чумацький душі.
А життя, як пісок поміж пальців тече,
Все погане забудь,
Від меча гине той, хто приходить з мечем,
Згубна лють.
Як засніжений ком нажива ворогів-
Кожне слово пусте,
А надія і мить, то як два береги,
Тільки вдячність зведе...
Вдячнiсть...
© Copyright: Евгений Голоюх, 2011
Свидетельство о публикации №111022000064
Свидетельство о публикации №111022000064
Рецензии