Зоря-Дракон

…Безсонний морок темної ріки…
- Куди вдивляєшся так спрагло й безнадійно?
Чому Твій погляд робиться гірким?
Чому у серці знов – нищівні війни?

- Мій серце-друже… Бачиш, там зоря?
…Не бачиш, знаю, бо й ніхто не бачить…
В серпанку ночі зорі не горять…
Але за нею й досі серце плаче…

- Та ж над рікою не бува зірок!
Ховаються в одвічному тумані…
…………………………………….........
- Крилата «Міццебілль»… Міжсвітній крок…
…Я озирнулась – мов ковток останній
Зробити… Щоб не дихати потОму…
Спалити крила… Боляче… Додому…
……………………………………….......
- Ти й досі пам’ятаєш ту зорю?
- Я й дотепер до неї говорю…
- То, може, розкажи, яка вона?
-…Вона одразу втішна і сумна…
Вода бурхлива, лагідний вогонь…
Чарівніша з зірок – Зоря-Дракон…

…Звідтоді в моїх крилах – срібний пил…
Звідтоді я покраяна навпіл…
…Всі ці роки не вміла відшукати
Бодай якогось трунку – сум приспати…

…О, йОго крила – зоряная ніч…
Ми з ним колись літали пліч-о-пліч…
А погляд – легіт теплої весни…
Вколисують обійми сни сумні…
…………………………………………...
…Мій ліс, що то Ти теж йогО дитина,
Ведмежу голову схиляє на коліна…
А Міццебілль у вогнянім танкУ
Відквилила й полИшила рікУ…

Я знаю – тут мій спокій. Тут мій дім.
Ховаю сум в волоссі трав’янім…
............................................................
…Ніколи не полишить срібний трон
Печаль-моя-любов – Зоря-Дракон…