Сумнi Бувають Вечори
А ще зліпи із воску коника та мостик. Он видиш скільки натекло його на скатертину? Та тин із м’якуша зліпи. Ти пам’ятаєш як ожина всю лісу заплела? Як бавилися на осонні в останнім вересневому теплі? Як мружила ти смішно очі такі великі. Їх я малював. І цілував. І кожен корінець твого волосся та кінчик пальчика таким був дорогим…
Хіба так можна поріднитись за кілька тижнів зустрічей, за рік листів. Скажи у чому таємниця? Чому ми разом тут і нині такі щасливі безпричинно?
Свидетельство о публикации №111021908446
Чёрную чёлочку и синие глаза?
Мой невообразимый ДонЖуан,
мимолётный как падающий снег.
Прикосновение не может быть долгим.
Долгим может быть только звук
……………………………..
летящей снежинки
путь с неба на землю.
Но что же остаётся в пальцах,
когда я думаю о счастье?
Лиловая кровь ежевики на твоих губах,
к которым так больно касаться.
Если бы я могла вылепить
лошадку и мостик из воска,
я бы увезла тебя на этой лошадке
в лавандовый край,
в страну, где всегда сентябрь
и время хранит тепло встреч,
где нет злого забвения
и коварной забывчивости.
Мотылёк Жуан, зачем тебе окончание путешествия?
Зачем тебе пластилиново-восковый рай?
Олись Лапковский 19.02.2011 20:37 Заявить о нарушении
І виноград на таці принесуть і помаранчі
і соку сповнені зернята
гранату
в горняті як рисовий папір
тонкої порцеляни
http://stihi.ru/2011/02/19/9731
Svyatoslav Synyavsky 19.02.2011 21:29 Заявить о нарушении