Буває час – лікують тільки вIрші,
Якоїсь дуже рідної душі.
Є негаразди за мої ще гірші,
Такі,що і не пишуться віршI.
Але туга нашіптує у спину,
І сум за плечі міцно обійма.
Якусь незрозумілу хуртовину
Моїм думкам виспівує зима.
А я іду,тримаю спину рІвно,
І дивлюся на все, як на манУ.
Ще мить і відіб’є дванадцять рІвно,
І ось тоді тебе я доженУ.
Торкну за руку,і вуста на рівні.
Скажу те ніжне і гірке: «Прости».
Та твої очі вже якісь не рідні…
Я знову обізналася – не ти.
Буваэ час - лiкують тiльки вIршi...
© Copyright: Дарья Савицкая-Кюри, 2011
Свидетельство о публикации №111021907854
Свидетельство о публикации №111021907854
Рецензии
Даш, гляжу ты уже полностью подготовилась к грядущему украинскому сборнику )
Здорово! )
Prosto Zagadka 21.02.2011 10:37 • Заявить о нарушении
Здорово! )
Prosto Zagadka 21.02.2011 10:37 • Заявить о нарушении
Можна і так сказати!
Дякую!!:-))
Просто читаю "Річку Геракліта" і на іншому просто не пишеться!
Дарья Савицкая-Кюри 21.02.2011 18:21 Заявить о нарушении
Дякую!!:-))
Просто читаю "Річку Геракліта" і на іншому просто не пишеться!
Дарья Савицкая-Кюри 21.02.2011 18:21 Заявить о нарушении