Хто знає, чом в моє вікно
Так дощ і вітер заглядають
І чому думки лише сумні
Мене з рання вітають.
Що хочуть серце і душа
Чому болить їм, що турбує?
Куди любов пішла моя?
За чим вона сумує?
Чому моя рідна земля,
Що Україною зветься
Як кинуте те немовля,
до мене не всміхнеться?
А стогне, ще з лихих часів
Як пани нею панували.
Гнобили люд, як тих рабів
Про Бога забували.
А дощ і вітер у вікно
До мене з сумом заглядають.
Куди прямує Україна
Мабуть вони лиш знають.
Не раз ще бачити, мабуть,
Їй доведеться лихо,
Коли знову пани прийдуть
Розкрадуть землю тихо.
Наймуть знову рабів собі.
Шевченко у могилі
Не раз ще скаже із жалем
Ой, сестри мої милі.
Ой сестри ,сестри і брати
Хіба не видно вам,
Що роблять з рідною землею
Це вічний сором нам.
Чому думки
© Copyright: Нина Дюбченко, 2011
Свидетельство о публикации №111021904955
Свидетельство о публикации №111021904955
Рецензии