Земля стогне,
земля плаче,
Наче рідна ненька:
- Подивіться, козаки,
Яка я гарненька.
Пожалійте мене трішки
Ви ж не бусурмани,
Топчуть мене ваші ніжки,
Наче річ пагану.
Подумайте, подивіться
Хто вас завжди кормить,
Та до мене вклоніться
І вас це не згорбить.
Пожалійте мене трішки,
Як жаліли б маму,
Я прийду на поміч вам
І кормити стану.
Земля плаче,
Земля стогне,
До всих промовляє:
-Чому мене дощ
Вже не поливає.
А коли як і полиє,
То таке несе…
Я від нього аж зомлію,
Бо горить усе.
Що ви робите зі мною?
Я прошу лиш перегною.
Ви ж насипете такого,
Що не знаєш, що до чого.
Я засмучуюсь, болію,
Щось змінити я не вмію.
Вас прошу я і благаю:
-подивіться я вмираю.
Що тоді із вами буде,
Як родити я не буду?
Земля стогне
© Copyright: Нина Дюбченко, 2011
Свидетельство о публикации №111021904728
Свидетельство о публикации №111021904728
Рецензии