В садах вишневих коло хати

В садах вишневих коло хати
Хрущі давно вже не гудуть
Жуки рябенькі на картоплі
Сидять тихенько та гризуть.

Діти наші пропадали
Десь в Афганістані
За що голови поклали
Горе ж бо отій мамі.

І в тяжкі воєнні роки
Цього не бувало
Ще залишилось віддати
Цибулю і сало.

А партійці Україну
Розтягли в кишені
На машинах не на  конях
Їздять як скажені.

Ні доріг у нас не має
Ні газопроводу
Моя мила Україно
Що робить народу?

Ось стою я і дивлюся
Що за ситуація
Все пропало в  Україні
Одна радіація.

Всі багатства України
Звідси мені видно
А як загляну в магазини
Дивитися стидно.

З самогоном в нас воюють
А діти без чаю
Самогон із цукру гонять
У рідному краю.

Гуляє вітер по Вкраїни
Аж дерева гнуться
А на заході буржуї
Над нами сміються

Запаскудили всі річки
Та Дніпро могучій
Тепер вже не чути
Як реве ревучий.

Жайворонок над полем
Більше не співає
Тільки одні хімікати
Вітер розвіває.

А на наших городах
Огірки не  родять
Тільки хмарки понад ними
З кислотами ходять.

Лисі діти в Чернівцях
По парках гуляють
Що сталося в  Україні
Не питай, не знають.

Якби батько то проснувся
Наш Тарас рідненький
Мабуть написав таке
Як і я дурненька :

Як упаду з п’єдисталу
То не піднімайте
в Україні, серед степу,
Глибше закопайте.

Пом’яніть свого Шевченка,
Не злим тихим словом
Наш народ дуже терплячий,
Не знайдеш такого.

1990г.