Купюра

     Убогим подаю часто.
     У самої, як правило, в гаманці мідяки та дрібні купюри - статки мої не вельми великі, хоч є власне житло й постійна робота.
     Під однією з крамниць жебракує молода дівчина. Вона не вдається до жодного з прийомів її товаришів по нещастю: не промовляє нічого жалісливим голосом, не заглядає у вічі проникливим поглядом, не намагається за будь-що привернути увагу.
     Ця дівчина - застиглий витвір відчаю та безвиході.
     Її вигляд мене зворушує. Починаю нервувати з того приводу, що, як на зло, порожній гаманець, тільки в потайній кишені сумочки прихована чималої вартості купюра. І на неї у мене великі плани.
     Мимоволі пришвидшую ходу, намагаючись не вдивлятися у це неживе обличчя.
     Кілька днів образ дівчини живе в моїй уяві. Не витерпівши, майже біжу до того місця, але цієї нещасної там уже немає.
     Біль і прикрість шматують душу, приготовлені гроші печуть долоню.

     Цінні купюри, ви цього не вартуєте.


                Купюра

      Убогим подаю часто.
      У самой, как правило, в кошельке медяки и мелкие купюры - средства мои не Бог весть какие, хотя есть собственное жилье и постоянная работа.
      Под одной из лавок попрошайничает молодая девушка. Она не прибегает ни к одному из приемов ее товарищей по несчастью: не произносит ничего жалобным голосом, не заглядывает в глаза проникновенным взглядом, не пытается любой ценой привлечь внимание.
      Эта девушка - застывшее изваяние отчаяния и безысходности.
      Ее вид меня трогает. Начинаю нервничать по поводу того, что, как назло, пустой кошелек, только в потайном кармане сумочки припрятана немалой стоимости купюра. И на нее у меня большие планы.
       Невольно ускоряю шаг, стараясь не вглядываться в это безжизненное лицо.
       Несколько дней образ девушки живет в моем воображении. Не выдержав, почти бегу к тому месту, но этой несчастной там уже нет.
       Боль и досада разрывают душу, приготовленные деньги жгут ладонь.

       Ценные купюры, вы этого не стоите.