Жебрак не може бути незалежним -
Залежить він від гною у смітті...
Десь, може, хтось с'єcне згубив необережно
І це йому, на вдачу, вдасться віднайти.
Ні, це не вой, не плач, не стогін,
Оце таке теперішне життя -
Від слова правди о перейдених кордонах,
Не серце стигне, - репає земля!
Йдемо до баків, наче до крамничкі, -
Казати грішно, - наче дураки.
Це ми йдемо... А зверху хтось горішний:
"Вони потрібні владі, жебракі!"
То не Господь намислив слово правди
Зненацька поневіряним казать -
Керманичі, своїй користи ради,
"Структурізують" у отару агнеців оп'ять.
Намотана на шію вже мотузка,
Ще трохі до заклання нам пройти.
А, може зупинитись? Чі вже пізно...
Де ж взяти сили нам себе спасти!..
З давнього 1998
© Copyright: Дмитриев Александр 2, 2011
Свидетельство о публикации №111021710254
Свидетельство о публикации №111021710254
Рецензии