Крізь колючий терпкий терен в темний ліс
Де морок – господар, де привиди-тіні, де роси зі сліз
Вітер малює примару Данте, очниці пусті
Відчай ставить себе в противагу зорі
Сивий туман на воді,
Зорі небесні втопились в імлі
Скроні дерев та крила сови, крики лисів
Влада ночі панує над хаосом днів
Вітер гуляє, плащем завіває луску слів
Ніч дарує, ніч прощає тому, хто зумів
Крізь терпкий терен, над крила сови, повз крики лисів
Винести з темного лісу сили спів
Teren
© Copyright: Зовут Меня Никто, 2011
Свидетельство о публикации №111021606362
Свидетельство о публикации №111021606362
Рецензии