…Замерзло небо. Вилиняли зорі.
І Місяць став манюсінький і кволий.
А вітер креслить стіни - лепрозорій
Будує ніч, як прихисток, де болем
Заповнені ущерть спочинуть душі.
Дерев кістки, відділені від плоті,
Чорніють у мовчанні непорушнім,
Мов мумій пальці в синяві і злоті.
Холодні тіні світлом, наче в моргу,
Приклеєні до льоду. І примари
Вилазять з димарів, спіральні морди
До неба тягнуть - прагнуть з’їсти хмари.
Та опівнічна туга не здолає,
Нездатна буде вкрасти моє серце.
Бо й через морок зірка долі сяє,
А в безгомінні - звук мажорних терцій…
2011
Замерзло небо
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111021605069
Свидетельство о публикации №111021605069
Рецензии