Я цілую знову
Твій стрункий потік,
Твою тиху мову
Слухала б довік!
У люстро прозоре
Я дивлюсь Твоє.
Ти гамуєш горе...
...Хто ж Ти, Друже, є?
Звідки таємниці
Відаєш мої?
Рейчел – дух криниці,
Ельф ручаю, і...?
Джерело кохане,
В чім є наш зв’язок?
Ти – лікуєш рани.
Я – свій кожен крок,
Радощі й відчаї,
Й вранішню росу
В путівник збираю,
До Тебе несу,
І цілую знову
Твій стрункий потік...
...Твою колискову
Слухала б довік...
Рейчел
© Copyright: Наталка Змиивна, 2011
Свидетельство о публикации №111021600197
Свидетельство о публикации №111021600197
Рецензии
