Кольору хвилi

Кольору хвилі морської –
Пір’я чарівного птаха.
Сльози мої солоні –
Смаку води морської:

«Де Ти полинув, мій Янголе?
Чому не взяв із собою?»

Сум пронизує серце.
Біль пронизує скроні.
Verde Mar ... хвилі морської...
Птах мовчить, бідолаха...

«Чом не поніс мою душу
Легеньку в ніжних долонях?
Де Ти подівся, мій Янголе?
Що, коханий, накоїв?
Хто буде пить мої сльози
Смаку хвилі морської?
Хто буде хвилі ловити?
Хвилі, мов сльози, солоні?»

Чи Ти співав пісню дівчині,
Чий загинув коханий?
VerdeMar, птах зелений,
А чи, як море, блакитний!
Пташе, хіба Ти бачив,
Як він поглянув востаннє?
Як він на неї поглянув
Перш, ніж в світанку розтанув?
Пташе благословенний!
Скажи, Він ще розквітне?

...Ти співав канте хондо,
З циганами тяжко квилив...
...Кольору невловимого,
Кольору моря грайливого...
Та хіба знав Ти, пташе?
Та хіба, пташе, вірив?
Та хіба чув мій стогін,
Пісню, що з майбуття линула?

...Ніби моря голос, що у мушлі сховався...
...Ніби засохлі квіти, знайдені в книзі давній...

Плач мою пісню, пташе! Янголе, прокидайся!
Той, хто пішов з падолистом, знову проквітне у травні.

...Кольору хвилі морської...
VerdeMar – зелений, мов море...